Хірургічне лікування кишкової непрохідності в Дніпрі

Хірургічне лікування кишкової непрохідності є необхідним у випадках механічної обструкції або серйозних ускладнень. Це важлива операція, що вимагає швидкого реагування та висококваліфікованого підходу. Післяопераційний догляд і реабілітація допомагають пацієнтам відновити нормальне функціонування кишечника та запобігти серйозним ускладненням.

ЩО ТАКЕ КИШКОВА НЕПРОХІДНІСТЬ?

Кишкова непрохідність — це стан, при якому порушується прохідність кишечника, що заважає нормальному проходженню їжі, рідин та газів через шлунок і кишечник. Це може статися в будь-якій частині шлунково-кишкового тракту, від тонкого кишечника до товстої кишки, і може призвести до серйозних ускладнень, таких як перитоніт, сепсис або шок.

Непрохідність може бути механічною (коли є фізична перешкода в кишечнику, наприклад, пухлина або іноземне тіло) або функціональною (коли немає фізичної перешкоди, але порушується нормальна моторика кишечника).

ПРИЧИНИ КИШКОВОЇ НЕПРОХІДНОСТІ

Причини кишкової непрохідності можна поділити на механічні та функціональні.

Механічні причини:

1. Атрезія або вроджена непрохідність: аномалії розвитку кишечника.
2. Механічні обструкції:
• Перетискання кишечника через пухлини, як доброякісні, так і злоякісні.
• Спайки після операцій на животі або травм, які можуть звужувати просвіт кишечника.
• Іноземні тіла (наприклад, камені, пісок).
• Кишкові завороти або "закручування" кишечника, що призводить до повної непрохідності.
• Грижі, коли частина кишечника виходить через ділянку слабкості передньої черевної стінки, викликаючи обструкцію.

Функціональні причини:

1. Ілеус — порушення моторики кишечника через проблеми з нервовою регуляцією (наприклад, після операцій, травм, інфекцій).
2. Нейрогенні порушення: стани, при яких порушуються нервові імпульси, що контролюють рухливість кишечника.

СИМПТОМИ КИШКОВОЇ НЕПРОХІДНОСТІ

Основні симптоми кишкової непрохідності включають:

• Біль в животі, зазвичай переймоподібного характеру.
• Здуття живота, яке пов’язано з накопиченням газів і рідини.
• Нудота та блювання, часто з домішками жовчі або фекалій (при запущених випадках).
• Відсутність стільця та газів — один із класичних симптомів механічної непрохідності.
• Швидка втрата рідини та електролітів через блювання та зниження абсорбції в кишечнику.
• У важких випадках — шок, перитоніт, гарячка та інші ознаки зараження.

ЯК ДІАГНОСТУЄТЬСЯ КИШКОВА НЕПРОХІДНІСТЬ?

Для діагностики кишкової непрохідності використовуються різні методи:

• Фізикальне обстеження: лікар оглядає живіт пацієнта на предмет здуття, аускультує (прослуховує) на наявність шумів перистальтики.
• Рентгенографія живота: для визначення рівнів рідини в кишечнику та наявності газів.
• Ультразвукове дослідження (УЗД): допомагає виявити обструкцію та її причину.
• КТ органів черевної порожнини: дозволяє точно візуалізувати причину обструкції (пухлини, спайки, грижі).
• Лабораторні дослідження: включають загальний аналіз крові та електроліти для оцінки стану організму та ступеня інтоксикації.

КОЛИ НЕОБХІДНЕ ХІРУРГІЧНЕ ЛІКУВАННЯ ПРИ КИШКОВІЙ НЕПРОХІДНОСТІ?

Хірургічне лікування необхідне в наступних випадках:

• Механічна обструкція, що не знімається за допомогою консервативної терапії (наприклад, спайки, пухлини, завороти).
• Грижа, що блокує кишечник.
• Кишковий заворот або некроз кишечника.
• Ілеус, що не піддається лікуванню медикаментами та іншими консервативними методами.
• Перитоніт або інші ускладнення, пов'язані з кишковою непрохідністю.

ЯКІ МЕТОДИ ХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ ДЛЯ КИШКОВОЇ НЕПРОХІДНОСТІ?

Існують кілька основних методів хірургічного лікування кишкової непрохідності:

• Лапаротомія: це традиційна операція, при якій робиться великий розріз на животі для доступу до кишечника. Під час операції можна усунути обструкцію, виконати резекцію частини кишечника або видалити пухлину.
• Лапароскопія: менш інвазивна методика, яка дозволяє через маленькі отвори в животі провести операцію, використовуючи спеціальні інструменти та камеру.
• Резекція кишечника: якщо частина кишечника пошкоджена або некротизована, її видаляють і з'єднують здорові кінці.
• Дренування: у разі наявності абсцесів або перитоніту, можуть встановлюватися дренажі для виведення гною та рідини.

СКІЛЬКИ ЧАСУ ТРИВАЄ ОПЕРАЦІЯ З КИШКОВОЇ НЕПРОХІДНОСТІ?

Загалом операція при кишковій непрохідності займає:

1. Лапаротомія (відкритий доступ): зазвичай триває від 1,5 до 3 годин, в залежності від складності обструкції та необхідності виконання додаткових процедур (наприклад, резекція кишечника або установка дренажу).
2. Лапароскопія (мінімально інвазивний метод): зазвичай займає 1-2 години, оскільки інструменти менші, і хірург працює через кілька маленьких проколів.

ПІДГОТОВКА ДО ОПЕРАЦІЇ

Підготовка до операції включає:

• Налагодження водно-електролітного балансу: за допомогою внутрішньовенних вливань лікарі коригують рівень рідини, солей та інших важливих компонентів у крові.
• Антибіотикопрофілактика: для запобігання інфекційним ускладненням.
• Наркоз: підбір оптимальної анестезії для пацієнта.
• Лабораторні дослідження: для оцінки загального стану організму та функцій внутрішніх органів.

ВІДНОВЛЕННЯ ПІСЛЯ ОПЕРАЦІЇ

Відновлення після хірургічного лікування кишкової непрохідності може тривати від кількох днів до кількох тижнів. Пацієнту необхідно:

• Спостереження за станом швів та дренажів.
• Антибіотикотерапія для запобігання інфекціям.
• Поступовий перехід до нормального харчування.
• Фізична реабілітація для відновлення моторики кишечника.

ПЕРЕВАГИ ХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ КИШКОВОЇ НЕПРОХІДНОСТІ У КЛІНІЦІ «ОКСФОРД МЕДІКАЛ» В ДНІПРІ

Відділення хірургії «Оксфорд Медікал» в Дніпрі оснащене найсучаснішим медичним обладнанням експертного класу. Завдяки цьому, а також залученню команди досвідчених фахівців у клініці створено всі умови для проведення малоінвазивних та відкритих операцій будь-якої складності.

Перевагами хірургічного лікування кишкової непрохідності в Оксфорд Медікал Дніпро є:

• високотехнологічне оснащення операційних блоків;
• наявність палат інтенсивної терапії з апаратами для штучної вентиляції легень та підтримки інших життєво важливих функцій організму;
• високий професіоналізм лікарів;
• комфортні умови перебування у стаціонарі;